ЦИКЛ ЯВЛЕНI ПИСЬМЕНА



Категории Iгор Калинець ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Рiзати по церковних стiнах все одно мертвих у гробi совлачати церковна татьба єсть. (За церковними уставами Володимира Святославича i Володимира Всеволодовича) Ч. 109* в янгольськiм сонмi у тим'яновiм кадилi у золотiй чашi не в и д е х тебе в Орантi смальту у фресках мальовидла у склепiннi камiнь у Софiï мудрiсть але не видех тебе нi в Десятиннiй нi в Пирогощi нi в сто храмах анi в серцi своïм не видех тебе у ньому хори священних дiбров коляда зоресiйний у ньому волають берегинi понад берег у Видубичах видибай наш Сподарю срiбноусий зганьблений володарю блискавиць з мулкого дна Великорiки Ч. З з ясного неба диво покотив покотило чують поляни котить полями десь iз Китаєво покотилося маєво а мо' з Дорогожич все'дно не гоже св. Мученику Євтропiю громовий повелiю твого дня ся немилость в лiто 1052 марта в 3-е розгримiлось сохрани нас од мокви од грому од мору од погару од чвару од нашестя од княжоï смерти Ч. 25 купив князь пiсню Боянову возложив йому гривну золоту на шию срiбнi гуслi озолотив поплiч свого злотокованого стiльця у соболях возсадовив нiй велесовии внуче воля скаче у полi дзвенить слава у Києвi по мнозiх лiтах купила землю Боянову княгиня Всеволодова а перед Святою Софiєю а перед попи Домило Стипко Нежинович Янчин Копитович Борзятич i дала з неï 70 гривен соболiх а в так драниць на 700 гривен одно славоiм'я зосталося жодна гривна його не купить Ч. 8 браття досить бо на Копировiм кiнцi кiнцем меча знатись тiло у нас бiлеє молодське кров покревна а серця хоробрi до ворохобнi земля наша красна засiй-трупом рясна спородить труй-зiлля рiд-недорiд спорiдiє а нерiд порадiє браття розбрат щезне поцiлуймо хрест чесний мiсяця декамбря в 4-е сотвориша мир на Желяни Святополк Володимир i О л є г он ледь Киïв на горах золотiє ми браття Києва шоломи ми браття Києва тiло Ч. 115 Анно заклинаю усiма горами Старокиïвською Щекавицею Уздихальницею Анно заклинаю усiма днiпровими рiками Либеддю Почайною Золотчою Анно заклинаю усiма воротами Львiвськими Лядськими Жидiвськими i князь-воротами Золотими Анно заклинаю Софiйськими святими в усiх престолах i притворах i архангелом Михаïлом з Нерушимоï стiни що оголеним мечем береже наше мiсто Анно не покидай нас нi королевою франкiв нi конунгiвою евенiв нi iмператрицею нiмцiв моïм коханням заклинаю Анно твiй Лука ANA КуА Ч. 117 перед високою свiчею перед Борисом i Глiбом перед землею руською iз Золотого Току iз Дитинця з Ярославого мiста в усi городища в усi князiвства в украïни усi через отроцтво через мужiння i до смертi меч при мечi серце при серцi рана при ранi так нам Боже допоможи на побратимство Путко писал с Жаском Ч. 121 — 122 на хорах-полатi Гора молиться по сей бiк мужi по той жони а княжо межи мостами бiлеє попове поза престоли а чорноризцi труть святi вуглове а де мiсце дяче всяк чує i баче при царських вратях церковне браття спереду боляри дружинники в пару дружина-гриднi з усюди виднi а отак купчики-гостi нашi й заморськi а там уже чада з усiх посадiв Киселiвки Подолу де хто впхався впору а я лiпший би в Софiï мiсто увидь мене Господи грiшного Ч. 123 Коли ВIН дав зв'язати себе проклинаю вас очi заздрiснi коли ВIН дав терном себе увiнчати проклинаю вас руки заграбастi коли ВIН пiд хрестом знемагав проклинаю вас губи сластолюбнi коли цвяхами прибивали долонi проклинаю вас зуби пожадливi коли цвяхами ноги прибивали проклинаю вас щелепи зажерливi коли смагою вуста ЙОГО пойнялись проклинаю тебе язик невситимий коли списом ЙОГО прокололи проклинаю тебе пелько бездонна коли ВIН дух вiддав проклинаю тебе утробо захланна коли ВIН Людина проклинаю себе нелюда попаше Кузма порося у пiст Ч. 124 Конає Киïв. Згуби гук — тарани ранять Десятинну, останню Києва жагу останнi привалили стiни. Занемогла пiд люттю лють, нема вже Києва — Батиïв. Приблудь Батиєва, а люд хрещений у руïнi тлiє. Днiпро розплескала орда, нема вже Києва — Батиïв... Гора Батиєва й вода, Батиïв бог i вся святия. х о—х о—х о крилошанин святиï Богородицi Десятинноï Ч. 126—128 кiзонько люба кiзонько мила чи ти ïла чи ти пила була я в яру хрещатiм ймить хотiли татi в узвозi Боричiм всяк на мене риче а на Кожум'яках тiкала со страхом аби шкури не злупили отак ïла отак пила аж тут дай козу мою а моя дуда триголоса гуда мiх iз кози чинений переднi ратички одчиненi кiзоньку годую в головицю дую наставляйте вуха кiзонька дмуха руки у боки скоморохи в скоки аж тут дай козу мою що за панянка наша Маланка водить козу на мотузку по Бабинiм торжку го-го коза го-го сiра а коза бородою а коза бодає за одним махом усiх побивахом рогами в бiк за кожним словом будьте здоровi на новий рiк аж тут дай козу мою Ч. 151 лiг Мономах у сани мiсяця мая Володимир куди ж ти князю зiбрався там тебе тури не метатимуть лосi не топтатимуть вепр не покусає там ти з коня не упадеш а диких не приручиш там ти меча не виймеш нi у Сутейську нi у Чеськiм лiсi Глоговi нi у Бiлiй Вежi там ти голiв не зiтнеш негоди не замириш скарбiв не роздаруєш там ти жiнок не милуватимеш вдовицям не зарадиш синам Повчення не напишеш ой рано-рано ти лiг у сани Ч. 225 благослови Христину на любов що кiньми не затоптали благослови Христину на шлюбну нiч що у вогнi не поругались благослови Христину на таïну зачаття що на арканi не поволокли благослови Христину на породiлля що в гареми не запродали на материнство благослови X р и с т и н у Ч. 121, 179, 196, 240 був собi Йван розiслав слiв на захiд на схiд на полуднє чия-бо вiра вiрнiша треба менi бога як у людей бо у нас казна-що був собi Йван глип на Рим глип на Царгород треба й собi пишноти незменшоï засукав рукави i храм воздвиг був собi Йван наплодив iванцiв дав кожному по вотчинi i золот-вiнцю любiтеся як брати а я в домовинi спочину iванцi любляться як пiвнi чубляться насунули песиголовцi зняли з них по головцi а храм з усiх кiнцiв воздимили встає Iван з домовини гей Мамаю чи то пак Iване коли тебе перестане . Iван писал (XI ст.) Господи помозi рабу своєму Iвановi грiшному багатому грiхом (XIII ст.) Iван писав худий (XIII ст.) був собi Йван i є собi Йван треба ж храм одновляти перехрестив лоба i видряпав у закутковi Iван писав у лiто 1510 Ч. 250 християнську кров пролляли заки калину пiдняли через Золотi Ворота попiд Червону Калину козацьку коругву кличани славу кликали мiщани слали килими попи осанну кропили а дзвони били а дзвони грали гласнi дзвони у барвiнку християнську кров пролляли заки калину пiдняли мовить козак по Софiï гей пролято гей просiяно за те тобi Божа Матiнко вiд святого змiєборця Юра Козака Тура Червона Калина власною рукою у знак тут був Гришко Тур козак
ЦИКЛ ЯВЛЕНI ПИСЬМЕНА