ТРИПТИХ ДЛЯ АЛЛИ ГОРСЬКОÏ Вигнання



Категории Iгор Калинець ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Позад зачинилися дверi, такi тендiтнi й хрусткi. У дзьобах завiс завмерло скрипуче зiтхання i скiм. I варто нам iз благанням назад оглянутися ледь — вiдчинеться рай без вагання тонкою душею реле. Та гонить нас дух гординi — нiколи нiзащо назад! Вiд злостi ïдучого диму паде на долонi сльоза. Ось сходи тупi i безжальнi розкручують сiрий гвинт — паща бездонностi — зяє: не загубити б нам голови. На днi, на п'ядi провалля, чи на пiску, чи жорствi, помiщений той, що прозвали свiтом реальностi, свiт. По виблеклих стiнах учта — патьоки грибкових страв. А соломинка поруччя тоненька — вхопитися страх. Хоч Бог, що оставсь за дверима, шкодує нам пари крил. Та вiримо: ангел незримо обереже нас вiд кривд. I на ногах-штативах, аж звапнянiлих вiд ржi, йдемо, як роботи, штивно до названоï нам межi. Та все, що за тими дверима, далеке тепер як мiт. I гримає, гримає, гримає з вибраним людом лiфт. Та, поки зiйдемо донизу, сповняючи Божий перст, невже послизнемось на слизi останньоï схiдки врешт? I з вуст по цiлiм коридорi червоне гаддя поповзе, а голос, подiбний до грому, посмертно наймення назве.
ТРИПТИХ ДЛЯ АЛЛИ ГОРСЬКОÏ Вигнання